Юлія Хурса

 

Авторська збірка поезій "Сорок чотири елементи" (ІІІ частина - елементи 5 та 6 періоду)

Збірка поезій містить опис фізичних та хімічних властивостей хімічних елементів головних підгруп періодичної системи



1.5. Елементи п’ятого періоду

 

Рубідій «Rb»

 

У спектрі – дві темно-червоні лінії –

Кірхґофу й Бунзену цей елемент відкрили.

За методом спектрального аналізу

Його у водах мінеральних дослідили.

 

За колір ліній – характерний пурпуровий –

Рубідієм цей елемент назвали.

Із комплексу природних мінералів

Складним шляхом його видобували.

 

Метал м’який, сріблястий і активний,

Він легко плавиться, з водою – вибухає,

Самозаймається в повітрі, продуктивно

Під впливом світла електрони випускає.

 

Властивість – випромінювати електрони –

Сплави рубідію між інших вирізняє,

Вони у складі фотоелементів,

Що промисловість світу виробляє.

 

В аналітичному аналізі рубідій

За лініями спектру визначають,

А його солі колір полум’я звичайний

На фіолетово-рожевий заміняють.

 

42

 

Стронцій «Sr»

 

Шлях трасуючих куль, і сигнальних ракет,

І салюту грона святкові,

Що нагадують квітів червоних букет,

Містять стронцію солі в основі.

 

Цей елемент, за колір полум’я кармінний,

«Творцем вогнів червоних» називають,

Для піротехніків він – компонент є цінний,

Бо його солі колір полум’я міняють.

 

Шотландське селище – містечко Стронціан –

У науковців популярним стало,

Коли незвичну назву – Стронціан –

Новому мінералу дарувало.

 

У тих краях стронціаніт відкрили,

А в ньому – невідомий компонент,

Який у вигляді металу дослідили

Й назвали Стронцій – новий елемент.

 

У ядерних вибухах стронцій дає

З десяток своїх ізотопів,

Що діють уразливо на все живе,

І смертність від них є висока.

 

43

 

Нуклід дев’яносто найдовше існує,

Акумулює його наш кістяк.

Розпад нукліду жахливо працює:

Лейкоз провокує, пухлини і рак.

 

 44

 

Індій «In»

 

Німецький фізик Рейх і Ріхтер – асистент,

Досліджуючи спектр солей, що з руд видобували,

У спектрі синю смугу поглинання розпізнали,

Відкривши світу новий елемент.

 

Оскільки колір той – глибокий, синій –

Барвник із Індії нагадував собою,

То елемент назвали просто Індій:

«Індиго» - став ознакою сполуки головною.

 

Утворює метал білий, блискучий,

Плівки оксидної із зовні він не має,

Індій м’який, дуже пластичний і липучий,

У сплаві з оловом скло із металами паяє.

 

Він до кераміки й металів «приставучий»,

Але властивості такі йому допомагають:

Метали кольорові, вкриті Індієм,

Корозії в морській воді не підлягають.

 

Свинцеві сплави індію – мастильним матеріалом,

 І покриттям підшипників водночас виступають.

А сплави Індію із благородними металами

У стоматологів і ювелірів шану мають.

 

 45

 

Прожектори й рефлектори дзеркальні,

Покриті індієм, для відбивання світла ідеальні:

 Поверхня їх із часом не тьмяніє,

А срібло в сплаві з індієм міцніє.

 

Вплив індію сполук на організм токсичний,

Тому поводяться з ним обережно і практично

Про техніку безпеки завжди дбають,

Життя робітників оберігають.

 

 46

 

Станум «Sn»

 

Метал відомий людству з тих часів,

Коли найперші жовті бронзи виплавляли.

Руду везли з Британських островів,

Каситеридами у ті часи їх називали.

 

Руду – каситерит назвали,

Або, інакше, олов’яний камінь (станум диоксид),

Із нього олово для бронзи виплавляли,

Яка в історії суспільства залишила  слід.

 

У олова, і справді, риси незвичайні виділяли:

Альберт Великий легкість плавлення його спостерігав,

Гебер тріск характерний при згинанні відзначав,

«Кричанням олова» алхіміки ті звуки називали.

 

«Станум» грецькою мовою – «стійкий»,

Бо сплавам міцність надає, корозії не підлягає,

Він олово утворює – метал м’який,

Що легко плавиться і білий колір має.

 

Є особливість олова одна,

Яка дивує, іноді лякає:

Вище тринадцяти (температура плюсова) –

Олово білим і сріблястим виглядає.

 

 47

 

Коли ж стовпчик термометра почне

Повільно вниз, нижче тринадцяти сповзати,

Хвороба руйнування нападе,

І поступово наш метал буде зникати.

 

«Чумою олов’яною» процеси

Перебудови ґраток називають:

Олово біле у розсипчасті кристали

Сірого кольору із часом обертають.

 

Кристалів тих дрібчастий порошок,

Котрий властивості напівпровідні виявляє,

Є сірим оловом, при плавленні якого

Знов біле, металічне виникає.

 

В історії траплялось випадків чимало,

Коли в контакті білого і сірого «чума»

Життя речей із олова, та і людей,

 Пов’язаних із ними, забирала.

 

Так, в експедиції Роберта Скотта в Антарктиду

Учасники загинули. Причиною були

Каністри з паливом, що їх спаяли оловом,

Яке розсипалось на порох, і каністри протекли.

 

З давніх-давен із нього посуд виробляли:

Кухлі, кварти, коновки, чашки, тарілки.

А ще, крім того, пряжки, ґудзики, значки

Литвом у спеціальних формах добували.

 

48

 

І навіть олов’яних витворів творці

Колись в містах і селах існували:

Лудильники, що металеві вироби вкривали

Полудою – шаром із олова, лудильних справ митці.

 

Майстри-жерстяники і покрівельники дахів,

Що листове залізо – жерсть – на дах вкладали,

(Тут жерсть ще біла бляха називали),

 Відносились до цеху бляхарів.

 

Олово лист заліза

Від іржі надійно захищає,

Гладеньким шаром, рівномірно

Його поверхню укриває.

 

Тому заліза лист тоненький

Іще й полудою покритий –

Це гарний захист для продуктів,

В консервуванні знаменитий.

 

Багато років вміст бляшанок

Жерсть луджена оберігала,

Банок консервних і жерстянок

Сила-силенна існувала.

 

Олов’яна фольга для продуктів

Гарною обгорткою була,

А тепер – обгортка з алюмінію

Їй на зміну  в побут наш прийшла.

 

49

 

Оловом паяють люди здавна.

Від нубійських і єгипетських майстрів

Перейшло мистецтво лютування

В сьогодення з глибини віків.

 

Оловом паяння відбувається

І чистим, і у сплаві зі свинцем.

Сплави олова у техніці вживаються

Для розв’язування багатьох проблем.

 

Різні бронзи, для підшипників – бабіти

(Їх антифрикційними вважають),

Тугоплавкі й легкоплавкі сплави

 Різні галузі сьогодні обирають.

 

Із олова сполук згадати варто

Станум дисульфід, що покриває

Дерев’яне різьблення палаців,

«Сухозлітним золотом» там сяє.

 

 50

 

Стибій «Sb»

 

Із глибини віків бере початок цей славетний рід.

Сполуки Стибію з Античної доби чудово знали:

Із металевим блиском, темно-сірий стибій (ІІІ) сульфід

Стибнітом чи антимонітом називали.

 

Його разом із іншими, сукупно,

До стану пудри необхідно розтирати.

Тільки красуням найзаможнішим доступна

Була та суміш, щоб повіки фарбувати.

 

З антимоніту, як найбільш поширеного мінералу,

Стибій відновлюють у вигляді металу.

Антимоніт у виробництві сірників працює,

Як компонент піротехнічних сумішей існує.

 

Голчасті і блискучі мінерали

На Сході перською «сурма» іменували.

Із тих кристалів чорну фарбу добували,

Її також сурмою називали.

 

Сурма бровам жіночим гарний вигляд

Й виразний чорний колір надавала.

В Єгипті ще як засіб для підведення очей,

Для малювання рисок на повіках виступала.

 

 51

 

Стибіум [stibium] латиною – це «риска»,

«Мітка» або «позначка», отак

Стибію сполук застосування

Ми простежуємо у переліку ознак.

 

Хоча здоров’ю і нашкодити могли

Фарби, які із стибію сполук виготовляли,

Про небезпечну дію їх розмову не вели,

Жінки про зовнішню красу уболівали.

 

Алхіміками визнавався як напівметал: крихкий, сріблястий,

Що твердість деяким металам надає.

У сплавах з оловом, свинцем стибій важливий;

У складі шрифту і пластин акумуляторних він є.

 

Він різні алотропні форми має:

Одну – стійкішу, кристалічну, – зберігає,

Аморфні ж форми: жовта, чорна й вибухова –

За змінених умов існують, дуже нестабільна їх будова.

 

Алхімік, який стибій «чистий» описав і дослідив,

Під псевдонімом Маркграф Василь Валентин творив;

Шістнадцятим століттям його праці датували.

І праці ті великий обсяг знань хімічних об’єднали.

 

Сполуки стибію – сировина для стибійорганічних речовин,

І фарб, і лаків, і стійких, вогнетривких тканин,

Емалей, гуми, лікувальних препаратів, скла…

Тому сучасність елемент цей в ранг важливих піднесла.

 

52

 

Телур «Те»

 

Гірничий інженер угорський,

Директор деяких мадярських рудників,

Пізніше і гірничих справ інспектор

Місцини Семигір’я (Трансильванських гір)

 

Мюллер фон Рейхенштейн отримав

Зразок руди, що у Карпатах гірняки знайшли.

Руду «парадоксальним золотом» назвали,

Бо дослідити вміст інгредієнтів не змогли.

 

Із цього мінералу Мюллер виділив «метал» -

Нову речовину, як він вважав.

Та лише по шістнадцяти роках

Припущення його підтвердили не тільки на словах.

 

Генріх Клапрот

Дослідження нового елементу завершив,

Наймення особливого «металу»

Від назви нашої планети утворив.

 

Латиною «телус» - Земля.

Телуром елемент назвали,

Тривалий час його металом

Учені багатьох країн вважали.

 

 53

 

На схожість сірки та селену із телуром

Берцеліус колегам указав,

І остаточно вже Телур як неметал

Між елементами місце в системі теж зайняв.

 

Телур – розсіяний в природі елемент,

Який із шламу міді добувають.

Він із металами утворює сполуки,

Їх телуридами учені називають.

 

Його сполуки тим увагу привертають,

Що, розкладаючись, телур із себе виділяють.

Телур у порівнянні із селеном менш токсичний.

Із  його алотропів найстійкіший – кристалічний.

 

В твердому стані – світло-сірий і крихкий,

Із блиском металевим, напівпровідний.

Тепло і електричний струм гарно проводить.

Телур аморфний швидко в кристалічний переходить.

 

Термоелектрогенератори й термістори

Складаються із телуридів стибію та бісмуту;

А кадмій телурид, що виявляє ефект Гана,

У лазерах і батареях сонячних працює вельми непогано.

 

 

 

Термістор – електротермометр для вимірювання надвисоких і наднизьких температур.

Ефект Гана – при введенні пластин даного напівпровідника в потужне електромагнітне поле генерується високочастотне радіовипромінювання.

 

54

 

Йод «І»

 

В часи наполеонівських баталій

В Європі виробництво пороху зростало.

Щоб вибухову суміш утворити,

 Калій нітрату дуже бракувало.

 

Селітру ту із Індії везли,

 Її запасів виявилось мало.

Тому французи на «чілійську» перейшли –

Натрій нітрат. Цієї вистачало.

 

Та інша виникла проблема у майстрів:

Гігроскопічністю селітра вирізнялась.

І порох, зроблений із неї, не горів:

 Зволожування значне відбувалось.

 

Вихід знайшовся: водорості моря

На попіл, на золу переробляли.

А потім калієвмісною золою

Натрій нітрат уміло обробляли.

 

І відбувалося все так, як и потрібно:

Калій із натрієм мінялися місцями.

І ось уже калій нітрат – гарна селітра

Для розвитку імперської програми.

 

 55

 

Виготовляючи селітру, хімік Бернар Куртуа

Звернув увагу на казан великий, мідний.

Сполуки водоростей зруйнували стінки казана,

Ніби роз’їли їх, і це було помітно.

 

Причину все-таки вдалося віднайти,

Тут концентрована сульфатна кислота згодилась.

Під дією на зольний розчин кислоти –

Пара важка, із запахом різким, ще й кольору фіалки утворилась.

 

При згущенні тієї фіолетової пари

Осіли з металевим блиском чорно-сірі і дрібні кристали.

Так був здобутий новий елемент –

Води морської й водоростей незвичайний компонент.

 

Існує версія, що завдяки коту

Учений невідомий елемент відкрив.

Його улюбленець, зістрибуючи на підлогу,

Дві пляшки, що стояли біля столу, зачепив.

 

Вони розбились, розчини змішались, як могли:

Сульфатна кислота й суспензія золи,

Над сумішшю тут випари фіалкового кольору постали,

Які кристаликами темно-фіолетовими на речах довкола осідали.

 

Та як би не було, а Куртуа нову речовину світу відкрив,

А згодом Гей-Люссак водночас із Деві на дослідах довів,

Що це і справді ще один хімічний елемент –

Йод – «йодес» грецькою, «фіалковий», -  звучить, як комплімент.

 

56

 

Йод добували із золи морських рослин,

Тепер найбільше із глибинних вод нафтових свердловин.

Водорість протягом життя цей елемент вбирає,

У складі ламінарії (морській капусті) – йоду до піввідсотка набігає.

 

Йод в обміні білкових речовин

Як регулятор швидкості важливий виступає.

У кожної дорослої людини щитовидна залоза

Майже п'ятнадцять міліграмів йоду зберігає.

 

Ця залоза гормони синтезує,

Наприклад: тетрайод і трийодтиронін.

 Дія гормонів витрати жирів і вуглеводів провокує,

Вони відповідають за енергетичний обмін речовин.

 

Якщо вміст йоду в організмі недостатній,

Зоб виникає ендемічний, часом мікседема.

Якщо ж гормонів йодовмісних забагато,

Тоді Базедова хвороба, ось дилема!

 

Наявність йоду в організмі

 Потрібно нам контролювати:

Коли його замало у продуктах,

 Йодовану кухонну сіль вживати.

 

Ця сіль містить на одну тонну натрію хлориду

Всього лиш десять грамів солі калію йодиду.

А розчин йоду в спирті етанолі із домішкою калію йодиду

Є антисептиком, відомим всьому світу.

 

57

 

У вигляді речовини простої кристалічний йод

Властивість особлива відрізняє:

З твердого стану у газоподібний без турбот,

Одразу переходить, рідиною бути не бажає.

 

Йод у воді погано розчиняється,

Прекрасно – у бензині, хлороформі і спиртах;

У розчині бензину дає колір фіолетовий,

У спирті – бурий чи коричневий, ось так!

 

Чутливим же до вмісту йоду реактивом

Буде крохмаль, що адсорбує йод, забарвлення міняє;

Із йодом створює він колір синій, що під впливом

Високої температури поступово так зникає.

 

 58

 

Ксенон «Хе»

 

«Чужий, сторонній» - так його назвали.

Грецькою – «ксенос», благородний газ ксенон.

Його з криптоном разом відкривали

Рамзай і Траверс, подолавши безліч перепон.

 

Глибоке охолодження повітря дає можливість

Газ ксенон від інших поступово відділити.

В освітлювальних і сигнальних лампах

Цей газ спроможний людям довго послужити.

 

Лампи, наповнені ксеноном,

Низьку теплопровідність мають.

І, відповідно, більше світла

Довкола в простір випускають.

 

 59

 

1.6. Елементи шостого періоду

 

Цезій «Cs»

 

За методом спектрального аналізу,

Який Кірхґоф і Бунзен розробили,

 Уперше невідомий елемент

Суспільству спектра лінії відкрили.

 

Дві бірюзові лінії яскраві

Небесним кольором увагу привертають.

Латиною за барви особливі

Цезій – «блакить небес» перекладають.

 

В природі Цезій власних покладів не має,

Для науковців складність представляє

Його видобування. Цей метал

Тріумфу здобуття роки чекав.

 

Метал, що має відблиск золотистий,

М’яким і легкоплавким видається,

Надто активний і самозаймистий;

І хімікам непросто з ним ведеться.

 

За триста градусів нагріву навіть скло

В контакті з цезієм стійкість і міць втрачає.

Метал оксид силіцію у кремній

Відновлює, і цей процес вражає.

 

60

 

Легко від’єднує валентні електрони,

Його сполуки не токсичні і, незмінно,

У фотоелементах сплави цезію

Працюють безвідмовно й безупинно.

 

Присутність Цезію так само, як Рубідію,

За лініями спектру визначають,

Також його сполуки колір полум’я

На синьо-фіолетовий міняють.

 

 61

 

Барій «Ва»

 

Карл Шеєле з бариту «важку землю» відділив,

Зазначивши: «важка земля» - оксид нового елементу.

Пізніше Деві електролізом довів

Можливість виділення амальгами барію під час експерименту.

 

Природний мінерал барит інакше називають – важкий шпат.

Як для солей, він, дійсно, густину високу має.

А головною складовою шпату буде барію сульфат, -

Звідси і назва Барію як елементу виникає.

 

Метал активний має захист особистий:

Під шаром гасу м’який барій зберігають.

Легко окислюється і самозаймистий,

Його лужно-земельним  елементом називають.

 

Барій оксид найенергійніше з водою контактує,

І, взагалі, на вміст води надто чутливий реагент,

При створенні вакууму й спирту абсолютного працює:

Осушувач чудовий, водовідбірний компонент.

 

Розчинні солі барію токсичні,

Отрутою є барій хлорид дигідрат;

А діє він на організм симптоматично:

Ушкоджує кістки, судини, серця міокард.

 

 62

 

У піротехніці барій нітрат шанують,

Бо солі барію в зелений колір полум’я фарбують:

Це і яскраве світло від сигнальної ракети,

І феєрверків розсипи, й салюту феєричного букети.

 

Барій сульфат – білого кольору чудова запорука:

Біле наповнення для виробництва гуми і паперу представляє.

А при обстеженні кишківника і шлунка ця сполука

Поглиначем для променів рентгену виступає.

 

 63

 

Талій «Tl»

 

Коли на підприємствах мідь чи кислоту сульфатну виробляють,

Багато шламу, пилу, газів у відходах залишають.

У тих відходах елементів цінних є чимало,

Дослідження їх спектрів відкриття ученим дарувало.

 

Англієць Крукс, у залишках шукаючи селену чи телуру компонент,

До несподіваного висновку дійшов,

Що для загалу невідомий елемент

За лінією спектра він знайшов.

 

Яскрава лінія, промовисто зелена

 Про елемент новий людям сказала.

Своїм відтінком паросток весняний,

Зелену гілку з листям нагадала.

 

Грецькою гілка, що листочки розгортає,

Звучить як «талус» - пагін, що зростає.

Ось звідки назву Талій утворили:

За колір лінії, що в спектрі дослідили.

 

Талій – розсіяний хімічний елемент,

Його із шламу руд сульфідних – міді та свинцю – видобувають.

І є цікавий виробничий прецедент:

Леткий метал тепер із газів, із відходів промислових виділяють.

 

 64

 

Талій – леткий, сріблястий, сірувато-білий,

Оксидна плівка його швидко укриває,

Щоб від окиснення поверхню зберегти,

На подив, кип’ячена і знесолена вода метал цей захищає.

 

Метал ковкий, важкий, пластичний,

Кислотостійкістю він сплави наділяє.

Але отруйний, а в сульфаті – надтоксичний,

Систему травлення й нервову уражає.

 

Талій сульфат – отрута для щурів,

Без кольору та запаху кристали.

Отруєння ознаки виявляються за кілька днів,

Протиотрути ж якісної ще не відшукали.

 

Ступінь окиснення в сполуках різний має,

Одно - та трьохвалентним виступає.

Ще може своєрідну особливість виявляти:

Водночас йони з різним ступенем окиснення єднати.

 

Деякий час сполуки талію між іншими погано розрізняли,

Бо сумішшю металів декількох вважали.

Одновалентний Талій – схожістю із лужними металами дивує,

У більшості його сполук якраз одновалентний йон існує.

 

Сплав талію із ртуттю – амальгама

В термометрах при мінус шістдесят стає твердою.

На полюсах Землі температурну діаграму

Складають із цією стійкою у морози люті рідиною.

 

65

 

Плюмбум «Pb»

 

Свинець – один із тих семи металів давнини,

Що нишком, тихо на історію впливав.

У вигляді сульфатної руди як галеніт,

Далеко не останнє місце посідав.

 

Із галеніту синювато-сірий та важкий

Метал ковкий, пластичний здобували,

Що у повітрі плівкою оксидною захищений, м’який.

Свинець у тиглях плавили, в міцному оцті розчиняли.

 

Ще стародавні римляни за планом прокладали

У місті величі найперші труби водогону.

Свинцеві труби воду городянам постачали

У терми та фонтани Риму щосезону.

 

Вода з джерел навколишніх, місцевих

Кисень у розчині та вуглекислий газ транспортувала,

Тому всю внутрішню поверхню труб місцевих

Під впливом газів поступово розчиняла.

 

Розчинні солі плюмбуму – отрута,

Яка шкідливо на життєві органи впливає.

Тривала дія навіть незначної дози на клітини

Порушення суттєві в цитоплазмі викликає.

 

 66

 

Сполуки Плюмбуму діють уразливо на організм,

Ушкоджуючи шлунок, серце, кров, судини,

 Вони нервової системи вщент руйнують механізм,

Порушують синтез білку та генетичний апарат людини,

 

Крім того, сіль розчинна – плюмбум ацетат і тригідрат

(Її «свинцевий цукор» мовою простою називають;

Кристали ті безбарвні, смак солодкий мають) –

Була незримим чинником утрати Римом панівних засад.

 

В імперії вино із виноградних грон

Не тільки в амфори чи керамічні глеки наливали,

У суліях його свинцевих зберігали.

Воно там набувало смаку солодкого незвичний напівтон.

 

Вину солодкуватий присмак надавав

«Свинцевий цукор» - плюмбум ацетат (етаноат),

І кожен знатний і заможний римлянин вважав

Придбання посуду свинцевого за гарний коштів вклад.

 

За двісті років пристрасті свинцевої чимало

На троні Рима імператорів бувало.

Більшість із них проблеми зі здоров’ям мали,

Бо на психічні розлади страждали.

 

Та й у слов’ян плюмбум свинцем назвали,

Вино у посуді із нього зберігали.

Свинцевими листами маківки церковні укривали,

Щоб води дощові зі стелі в храм не потрапляли.

 

67

 

А цар Московії Іван, що «Грозним» звався,

Мав лазню особливу й тим пишався.

У ній підлогу вистилали всю та стіни

Суцільні з натурального свинцю пластини.

 

Свинець ще Аристотель «прокаженим золотом» назвав,

Розплав цього металу золото й блискуче срібло розчиняв.

Колись у Давньому Єгипті золото від домішок звільняли,

Коли сплав золота й свинцю прожарюванню піддавали.

 

Плюмбум, перетворившись на оксид,

Всі зайві домішки із розчину у себе убирав,

А злиток золота, що мав блискучий вид,

Майстер пізніше, після охолодження, виймав.

 

Олово чорне – «плюмбум нігрум»,

Олово біле – «плюмбум альбум» -

Ось так сполуки металічних елементів величали,

За кольорами між собою розрізняли.

 

Правда, із часом «Станум» олово назвали,

А назву «Плюмбум» вже свинцю подарували.

Коли до плюмбуму ще й стибій добавляють,

«Твердий свинець» - сплав особливий, добувають.

 

Цей сплав висока твердість відзначає:

Осердя куль і шрифт друкарський він складає.

Арсену невеличка домішка у сплав

Рушничний дріб утворить для мисливських справ.

 

68

 

Свинець із оловом – основа для паяння,

Із бісмутом – сигнального проти пожеж устаткування.

Сплави із стибієм і міддю стійкість виявляють,

Із них апаратуру спеціальну та обладнання хімічне виробляють.

 

Пластичність дозволяє плюмбум у сувоях-ролах зберігати,

Низька теплопровідність – кабелі надійно захищати.

Свинцевими листами реакційні камери та апарати покривають,

І у контейнерах для зберігання ізотопів уживають.

 

Свинець і гамма-промені, і промені рентгену поглинає:

Він на заваді опромінювання організму виступає.

Його пластинами не тільки стіни, навіть одяг обшивають

Для рентгенологів, які постійно з випромінюванням справу мають.

 

Плюмбум оксид – свинцевий глет в акумуляторні решітки укладають.

Він – компонент при виготовленні кришталю, як виду скла.

Кришталь у розмаїтості скляній шляхетно вирізняють

Блиск і прозорість, рівних граней кольорова гра.

 

А плюмбум диоксид, коричневий – це окисник,

В акумуляторах кислотних він працює,

Є сурик (змішаний оксид червоний); як барвник

У складі замазок і фарб олійних він існує.

 

Тетраетилсвинець як антидетонатор

Для палива моторного ще й досі фігурує.

Отруйний етилований бензин

Суворого дотримування правил потребує.

 

69

 

Бісмут «Ві»

 

В уяві металургів Бісмут як різновид існував,

Металів інших не знаходячи визнання.

Лише Агрікола одним із перших описав

І виробництво вісмуту, і способи видобування.

 

Німецькі металурги його «вайсмут» –  біла маса,

Біла матерія, речовина –  іменували,

Тому в німецькій і російській мовах

Цей елемент як «Вісмут» у системі прописали.

 

У більшості країн Європи

Вимова «Бісмут» міцно закріпилась:

Так назва символу хімічного і написання

Із літерою «Б» тепер зріднилась.

 

Бісмут утворює метал сріблясто-білий та крихкий на вид,

Його оксидна плівка поступово укриває.

В природі зрідка самородний вигляд має.

Трапляється також дибісмут триоксид або сульфід.

 

Бісмут у сплавах Вуда та Розе, що легко плавляться,

Як головний інгредієнт незмінно виступає,

А трьохвалентний бісмуту оксид твердістю славиться,

У виробництві скла оптичного застосування має.

 

 70

 

Хоча в сполуках ступені окиснення Бісмут і різні проявляє,

Деякі солі бісмуту токсичність вирізняє.

П’ятивалентний Бісмут у сполуках – сильний окисник,

У будь-якому середовищі взаємодіє як окисників активний представник.

 

Основний бісмуту нітрат

Знайшов застосування як барвник для порцеляни.

Містить цю сіль і не один медичний препарат:

Використовують для лікування виразкової хвороби шлунку – гоїть рани.

 

Для лікування шкіри та її проблем –

Ерозій і різноманітних виразок – екзем –

Зовнішньо уживають дерматол і мазі на основі Ксероформу,

Щоб шкіра набувала вигляду здорового та не втрачала «форми».

 

71

 

Полоній «Ро»

 

Полоній – перший радіоактивний елемент,

Який Марія й П’єр Кюрі відкрили.

Його у суміші із бісмутом успішно відділили

З руди урану й дослідили невідомий компонент.

 

Назва Полоній, створена Склодовською-Кюрі,

На честь країни Польщі, її батьківщини.

Там народилася Марія, там щасливі дні,

Дитинство, юність проминули в колі дружної родини.

 

Полоній – елемент багатий на нуклідів види:

Його аж двадцять сім активних ізотопів представляють.

Важливе значення між ними набувають

Двісті дев’ятий та двісті десятий радіонукліди.

 

Колись полоній із відходів руд уранових видобували,

 В продуктах напіврозпаду радону й радію на нього натрапляли.

А щоб полонію хоча б півграма відділити,

Тисячу тонн руди ретельно слід було переробити.

 

Полоній радіонуклід (двісті десятий)

Інколи до стандартних електродних сплавів залучають.

Його як джерело альфа-частинок в ядерному паливі

Для автономних приладів і апаратів уживають.

 

72

 

Полоній створює метал сріблясто-білий та важкий.

Як альфа-випромінювач дає ефект стабільний і тривкий.

Дві алотропні форми має ( ґратки різні кристалічні):

Кубічну – за низьких температур, і більш поширену – ромбічну.

 

Із радіонукліду бісмуту тепер полоній виділяють,

Нейтронами й протонами бісмуту ядра обробляють.

Як елемент, що альфа-промені активно випускає,

Полоній особливої уваги й обережності в роботі вимагає.

 

У захисному одязі з полонієм працюють,

Щоб променевої хвороби не зазнати,

Та рівень радіації уважно контролюють,

Щоб допустимої межі дотримуватись і ніколи не перетинати.

 

При потраплянні в організм,

Крім радіоактивної, токсичну дію виявляє,

Як всі важкі метали, накопичується:

Селезінку й систему лімфатичну уражає.

 

73

 

Астат «At»

 

Астат – штучно здобутий радіоактивний елемент.

Маккензі, Корсон і Сегре його нуклід зафіксували,

Коли альфа-частинками в прискорювачі ядра бісмуту бомбардували.

Тріумфом хімії та ядерної фізики став той експеримент.

 

Ще Менделєєвим описаний як «екайод»,

Його пізніше вже в продуктах розпаду радону дослідили.

Американські хіміки від Францію нуклід Астату відділили,

Хоча процес його видобування був складним, із безліччю турбот.

 

«Астатос» грецькою звучить як «нестабільний, нестійкий».

Астатом недаремно елемент цей називають.

За альфа-випромінюванням двадцять ізотопів розрізняють,

Період напіврозпаду яких короткий, нетривкий.

 

І серед них більш-менш стійкий лише один –

Астату радіонуклід двісті десятий.

Час напіврозпаду його – вісім годин,

І цей нуклід є у системі елементів, представник Астату.

 

Астат леткий, схожий на йод, при нагріванні

Він із твердого в стан газоподібний переходить.

Його нуклід, потрапивши до організму,

В залозі щитовидній накопичуючись, шкодить.

 

 74

 

Утворює малорозчинну сіль із сріблом – астатид

Так само, як аргентуму броміди чи йодиди.

Його подібний до важких металів амфотерний вид

Також астат допомагає на катоді відділити.

 

 Радон «Rn»

 

Радон – це газ безбарвний, радіоактивний,

Його при альфа-розпаді нукліду Радію відкрили.

І Дорн, і Резерфорд сукупно, разом, дослідили:

Радон – є продукт розпаду доволі агресивний.

 

Без перешкод, проходячи крізь фільтри, у легені потрапляє

В процесі дихання, себе на радіонукліди інших елементів розкладає.

Розчинний у воді та крові, альфа-випромінювач є знаний,

У кількості великій – небезпечний, у мізерній – лікар непоганий.

 

Слабкий розчин радону в лікуванні

Рухового апарату та нервової системи силу має.

Радонова вода на шкірі після оздоровчих ванн

Шар із активних ізотопів залишає.

 

Вони швидко руйнуються і нетривалим випромінюванням

Органи й тканини організму тонізують,

Знеболюють, протизапальну дію мають,

Та обмін речовин покращують і сон нормалізують.

 

75



Создан 07 ноя 2014